ПРОФІЛАКТИКА ВЕНЕРИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Свою назву - «венеричні хвороби» - ці старі недуги людства одержали ще у 1527 році, коли французький лікар Жак де Батенкур назвав їх так іменем богині кохання з древньоримської міфології - Венери. Чи міг він здогадатися, що ця назва збережеться на віки і тільки через 4,5 століття буде запропонована друга?
Нова, більш прозаїчна назва для цієї групи інфекцій - «хвороби, що передаються статевим шляхом» (ХПСШ) досить доречна. У групу ХПСШ об’єднані більше 20 інфекційних та паразитарних захворювань, що передаються при статевих контактах та локалізуються в області статевих органів. Основні з них - сифіліс та гонорея.

СИФІЛІС

Збудником хвороби є мікроорганізм - бліда трепонема або спірохета. Проникає бліда трепонема в організм людини через мікроскопічні, непомітні для неозброєного ока тріщини та садни шкіри і, особливо, слизових оболонок. При статевому акті, особливо активному та бурхливому, слизові оболонки статевих органів вкриваються найдрібніши-ми неглибокими тріщинами, які служать вхідними воротами для проникнення мікроба в організм людини. Вже у найближчі години після вкорінення бліда трепонема проникає так глибоко, що практично недосяжна при застосуванні зовнішніх протимікробних антисептичних засобів.
Спірохета, проникаючи у організм, енергійно там розмножується та розсіюється. Людський організм не зразу реагує на це вороже укорінювання і при цьому спеціальні лабораторні аналізи крові - серологічні реакції - залишаються негативними. Хвороба, таким чином, починається із прихованого (латентного) періоду впродовж 3-4 тижнів. Через 3-4 тижні при класичному неускладненому перебігу сифілісу на місці проникнення блідої трепонеми розвивається перша видима ознака захворювання - поверхнева виразка на досить щільній основі, з блискучою лакованою поверхнею. Це твердий шанкр. Розмір його, як правило, невеликий - 0,5-1,5 см в діаметрі. Найхарактерніша його особливість - він безболісний та суб’єктивно невідчутний.
Не викликає підозри і друга ознака раннього заразного періоду сифілісу - збільшення лімфатичних залоз, розташованих поблизу від твердого шанкру, що називається «бубон». Розташування твердого шанкру та супутнього бубона залежить від шляху зараження хворого, від того, де саме укорінилася бліда трепонема. Найчастіше - на статевих органах, також трапляється у ротовій порожнині, на мигдалинах, в області задньопрохідного отвору та ін.
Твердий шанкр та регіональний бубон - це ознаки первинного періоду сифілісу, коли організм вже вступив у боротьбу з інфекцією. Прояви первинного сифілісу є високозаразними.
Важливо те, що з часом, чим більший проходить строк від моменту зараження, тим більш мізерним та обмеженим стає видимий прояв хвороби - висип на шкірі. Вперше висип на шкірі та слизових, що відрізняється надзвичайним різномаїттям, з’являється через 6-8 тижнів після зараження. При цьому, як і твердий шанкр, висип зовсім не турбує хворого: відсутні біль, свербіж, не спостерігається підвищення температури тіла.
Одночасно з рясним висипом на шкірі збільшуються всі лімфатичні вузли, досягаючи розмірів лісового горіха. Вони тверді, не спаяні з шкірою, безболісні. Серологічні реакції крові позитивні. У всіх елементах висипу міститься велика кількість блідих трепонем. Цей період отримав назву вторинного свіжого (на відміну від наступного за ним вторинного рецидивного поворотного), коли видимі ознаки хвороби нібито повертаються, рецидивують. Таке чергування повертання видимих проявів на шкірі продовжується протягом двох та більше років. Висип після зникнення не залишає сліду.
Нелікований вторинний рецидивний сифіліс змінюється третинним періодом свого розвитку, коли видимі прояви розташовуються в більш глибоких шарах шкіри, тому залишаються рубці після їх зникнення. Гума - інфільтраційний вузол, що розвивається на шкірі та захоплює розташовані під нею тканини (сухожилля, хрящі, кістки) або проникає в який-небудь внутрішній орган. Жоден орган у людському організмі не застрахований від появи у ньому гуми. Характерне місце її локалізації - носова перетинка. Після розпаду гуми у носовій перетинці утворюється отвір, а спинка носа западає (сідловидний ніс). Утруднюється носове дихання та вживання їжі, мовлення стає гугнявим.
У нинішній час доведена можливість захворювання сифілісом без властивих йому видимих клінічних змін. У цьому випадку хвороба з самого початку має прихований перебіг і лише позитивні серологічні реакції можуть випадково виявити її.
Звичайний перебіг сифілісу порушується з різних причин. Велике значення має початковий стан організму - чи цілком він здоровий та сильний, щоб успішно боротися з укоріненою інфекцією, чи ослаблений іншими хронічними хворобами (туберкульозом, діабетом та ін.), отруєний алкоголем.
Вагітність жінки, що захворіла на сифіліс, закінчується або викиднем, або народженням хворої дитини (звісно, якщо жінка не лікувалася або лікувалася недостатньо). При цьому ураження плоду буває настільки раннім та серйозним, що він гине ще до народження.
Якщо дитина народилася живою, то ознаки сифілісу у неї можуть проявлятися як при народженні, так і значно пізніше - через декілька днів, тижнів, місяців або навіть років.
Сифіліс не залишає імунітету (несприйнятливості) до себе у загальноприйнятому розумінні цього поняття. Тому людина, що хворіла на сифіліс та вилікувалась, не гарантована від повторного зараження ним. Донині не вдалося створити протисифілітичну вакцину.
Наука забезпечила практичну частину охорони здоров’я чутливими методами лабораторної діагностики сифілісу (комплекс серологічних реакцій).Одна з них - так звана мікрореакція ( для її постановки достатньо всього декілька крапель крові із пальця пацієнта) - широко застосовується при профілактичних обстеженнях, дозволяє швидко провести відбір осіб з підозрою на сифіліс. Подальше обстеження таких осіб проводиться у шкірно-венерологічному диспансері із застосуванням більш складних серологічних реакцій. Там ставлять остаточний діагноз.

ГОНОРЕЯ

Це друге венеричне захворювання після сифілісу. Збудник хвороби - гонокок - найдрібніший мікроорганізм. Зрозуміло, його можна побачити лише за допомогою спеціального забарвлення препарату (гною із мазка, що взяли від хворого). Гонокок витривалий до чинників оточуючого середовища. У теплій воді він зберігає свою життєздатність протягом декількох годин, у білизні, забрудненій гноєм, він залишається життєздатним до повного висихання білизни. Більш довго гонокок живе у вологих предметах - губках, мочалках, рушниках. Тому можливість зараження гонореєю побутовим шляхом більш реальна, ніж сифілісом. І все таки на сьогодні статевий шлях зараження гонореєю залишається основним.
Основний шлях укорінення гонокока в організмі людини - через слизові оболонки. Частіше місцевий болісний процес локалізується на статевих органах та органах виділення сечі людини. При нетрадиційних статевих контактах гонорея може розвиватися у ротовій порожнині, прямій кишці. Можливе ураження слизової оболонки очей у дорослих. Гонорея вражає в цілому весь статевийЦе друге венеричне захворювання після сифілісу. Збудник хвороби - гонокок - найдрібніший мікроорганізм. Зрозуміло, його можна побачити лише за допомогою спеціального забарвлення препарату (гною із мазка, що взяли від хворого). Гонокок витривалий до чинників оточуючого середовища. У теплій воді він зберігає свою життєздатність протягом декількох годин, у білизні, забрудненій гноєм, він залишається життєздатним до повного висихання білизни. Більш довго гонокок живе у вологих предметах - губках, мочалках, рушниках. Тому можливість зараження гонореєю побутовим шляхом більш реальна, ніж сифілісом. І все таки на сьогодні статевий шлях зараження гонореєю залишається основним.
Основний шлях укорінення гонокока в організмі людини - через слизові оболонки. Частіше місцевий болісний процес локалізується на статевих органах та органах виділення сечі людини. При нетрадиційних статевих контактах гонорея може розвиватися у ротовій порожнині, прямій кишці. Можливе ураження слизової оболонки очей у дорослих. Гонорея вражає в цілому весь статевий може викликати перитоніт - гостре запалення очеревини. У жінок, хворих на гонорею, також можуть уражатися суглоби та інші органи, можливий розвиток сепсису.
Гонорея - це загальне захворювання організму, яке може розвиватися як у дорослих, так і у дітей. Самовиліковування при гонореї не наступає, імунітету ця інфекція не залишає і тому нею можна заразитися неодноразово протягом життя. Ускладнення, що викликає гонорея, найчастіше мають незворотний характер.
Лікування гонореї ефективніше, коли воно розпочато раніше. Керуючись розповсюдженою, але досить хибною думкою про «легкість гонореї», деякі хворі, переважно чоловіки, звертаються за допомогою до неспеціалістів або займаються самолікуванням поза стінами спеціального лікувального закладу. І цим вони завдають собі великої шкоди, тому що невірно проведене лікування гонореї сприяє переходу гострого процесу в хронічний, безсимптомний, з наступним розвитком серйозних ускладнень.
Тільки лікар-спеціаліст шкірно-венерологічного медичного закладу може обрати оптимальний варіант лікування індивідуально для кожного хворого та вирішити питання про його виліковність. І ще. Лікар, що лікує хворого, особливо з невиявленим джерелом зараження, може попередити розвиток сифілісу у пацієнта, якщо виникло зараження змішаною інфекцією: гонореєю і сифілісом одночасно, що трапляється доволі часто.
Є й інші захворювання, що передаються статевим шляхом, їх понад 20 найменувань. Щороку у світі реєструється біля 800 мільйонів хворих, причому ці захворювання викликані різноманітними мікробами, такими як: уреаплазми, віруси, дріжджі, трихомонади, гарднерели таін.
Раніше вважали збудника цієї інфекції - трихомонаду (одноклітинний мікроорганізм , найпростіший з класу джгутикових) безпечним мікробом. Дотримувалися думки, що трихомоніазом заражуються під час купання, миття у бані. Тепер точно встановлено, що ця інфекція передається при статевих контактах. Якщо у жінок захворювання проходить з яскраво виявленими симптомами, то у чоловіків, як правило, приховано, не викликаючи суб’єктивних відчуттів.


УРОГЕНІТАЛЬНИЙ ХЛАМІДІОЗ

Серед хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ), хламі-діоз відноситься до найбільш поширених. Визивають його бактерії -хламідії. Джерелом зараження є хворий з наявними або прихованими ознаками захворювання. Зараження відбувається статевим та побутовим шляхами, через плаценту плоду і в пологах - новонародженому. Схильність до урогенітального хламідіозу більш висока у людей з ослабленою імунною системою.
Інкубаційний період триває 10-15 днів. Прояви хвороби у чоловіків та жінок незначні. Звичайно це неприємні відчуття в уретрі при сечовипусканні, печія та свербіння, незначні виділення з уретри та піхви. Виділення мають слизовий, а не гнійний характер. Перебіг захворювання в’ялий. У 30% чоловіків та жінок урогенітальний хламідіоз має безсимптомний перебіг. Доволі швидко у 40% жінок та 15-25% чоловіків захворювання набуває ускладненого характеру.
Розповсюджуючись в крові, лімфі, на слизових оболонках інфекція спричиняє ураження внутрішніх органів, геніталій та урологічної сфери. А механічне перенесення на слизову оболонку очей веде до розвитку кон’юнктивіту. Зараження хламідіозом від статевого партнера під час генітально-оральних контактів веде до розвитку хламідіозного фарингіту, генітально-анальних - простатиту. Одними з найсерйознишніх ускладнень хламідіозу є безплідність. Доведена неспроможність сперматозоїдів, зчеплених з хламідійною бактерією. Чверть усіх жінок, що хворіли на хламідіоз, стають безплідними. Якщо жінка все ж таки завагітніла, то у неї можливий мимовільний викидень, передчасні пологи, передчасне відходження навколоплодної води, мертвонародження - інфекція передається через плаценту.
Діти від матері, що хвора на хламідіоз, хворіють пневмоніями та кон’юнктивітами. Вони заражаються під час пологів.

ТРИХОМОНІАЗ


У шкірно-венерологічному диспансері міста діагноз встановлюють після лабораторного дослідження виділення та крові пацієнта найсучаснішими методиками. Застосування одноразових тестів на хламідіоз, на жаль, не достовірні. Прикро за пацієнтів, які оплачують у комерційних медичних центрах недостовірні діагнози. Ускладнення в пологах, після абортів, а також безплідність та запалення сечостатевих органів у чоловіків та жінок викликають уреаплазми, мікоплазми, цитомегаловіруси, гарднерели. Якщо Ви відчули перші ознаки статевої інфекції, то прямуйте до шкірно-венерологічного диспансеру міста та здайте аналізи. Анонімне обстеження та лікування пацієнтів - нові форми роботи диспансеру. Міський шкірно-венерологічний диспансер по вулиці Саксаганського, 72 гарантує конфіденційність та високий професіоналізм.А вберегтися від зараження статевими інфекціями також можливо: користуйтесь презервативами, секс повинен бути безпечним. У випадку небезпечного сексу необхідно ретельно вимити статеві органи з милом, помочитися, ввести в сечовипускальний канал антисептик на 5 хвилин - хлоргексидіна біглюконат, а жінкам поставити тампон з антисептиком на 2 години. Протерти ним шкіру зовнішніх статевих органів. Обробку проводити у перші 2 години після небезпечного сексу. Пізніше профілактику зараження здійснить лікар-венеролог.
Із сказаного вище ясно, що ті, хто легко вступають у статеві стосунки, часто з малознайомими людьми, наражаються на небезпеку зараження венеричною хворобою.

Найнадійніша профілактика хвороб, що передаються статевим шляхом - це постійний статевий партнер.


За матеріалами Київського міського
шкірно-венерологічного диспансеру.

ГОЛОВНА

На початок

Тут Ви можете залишити Ваші коментарі